Вечность и суета

Автор: Шерман, Носсон, р.

Рік видання: 1989
Сторінок: 209
Вага: 0.42 kgs
Редактор: Вассерман, Цви
Мова: Русский
Обкладинка: тверда
Формат: 16x2x24

Оглядові нариси-коментарі до п'яти книг Танаха: Шир Гаширім, Рут, Ейха, Коґелет, Естер. Ці нариси, написані відомим американським рабином Носоном Шерманом, допомагають читачеві зорієнтуватися у складному та незвичайному світі Танаха.

Фрагмент із книги:

3. МОНАРХІЯ У ІЗРАЇЛІ
Виконання заповіді відкладено
З рядків, якими починається книга Рут, із зауважень про те, що "не було царя над народом", у розділах про наложницю в Гіві та про ідола Міхи, стає ясно, що влада Суддів не була ідеальною формою влади для єврейського народу, і іноді необхідність царської влади відчувалася дуже гостро. Безумовно, існує величезна різниця між суддею і царем, і для того, щоб зрозуміти цей період історії, потрібна ця різниця. Можна поставити й таке запитання: якщо влада царя була ідеальною формою влади для єврейського народу, то чому монархія не була встановлена ​​відразу, коли євреї прийшли до Ізраїлевої землі? І чому, коли євреї нарешті звернулися до пророка Шмуеля з проханням дати їм царя, він так різко засуджував їх? Однією із 613 заповідей Тора називає необхідність царської влади для єврейського народу (Дварим, 17:14-15). Ось думка рабі Єуди, на якій спирається алаха: "Три заповіді було дано виконати євреям, коли вони прийдуть на свою землю: призначити царя, винищити потомство Амалека і побудувати Святий Храм".
Але якщо так, то чому тоді Бог відповів про прохання євреїв встановити царя над ними такими словами: "Не тебе (Шмуеля) вони відкинули, але Мене відкинули вони, Мою владу над ними".

Уряд в Ізраїлі
Єврейська концепція урядової влади є унікальною. Йосип Флавій сказав про це так: Деякі народи покладають відповідальність за безпеку своєї країни на одного правителя (монархія), деякі на невелику кількість правителів (олігархія), деякі на весь народ (демократія). Моше, наш учитель, навчав нас не довіряти жодній із названих форм влади. Він навчав нас підкорятися владі Б-га, одного Б-га. Він вважав Б-га царем та володарем. Він навчав людей завжди покладати надії на Бога, бо Він є джерелом будь-якого добра як для людства в цілому, так і для кожної людини окремо і лише від Нього прийде допомога, коли люди звернуться з молитвою до Нього в дні страждань. Ніщо не ховається від його погляду і жоден з людських помислів не прихований від Нього.
Ті форми влади, визначення якої дав Йосип Флавій, часто помилково називають теократією, проте це не так. Влада у виставі євреїв ніколи не була вотчиною священиків, ніколи для них одяг священика не змінював хутра царського горностая. Щоправда, після перемоги над сирійцями та греками Хасмонеї стали правлячою династією, але, намагаючись встановити владу священиків назавжди, вони порушили закон єврейського народу, т.к. присвоїли собі привілеї династії Давида і спотворили призначення представників духовного сану. У покарання за ту завзятість, з якою вони утримували свою владу, Хашмонаїм були винищені під час повстання рабів. (Рамбан, комент. до Берешит, 49:10). Влада, про яку говорив Йосип Флавій, це не влада священиків, а влада Б-га. Неважливо, хто правив народом — цар чи, як у ранні часи, суддя. Справжнім царем Ізраїлю залишався Бог. Хто б не тримав у своїх руках кермо влади, він лише знаряддя в Його руках.

Написати відгук