Трактат Кидушин. из раздела Мишны "Женщины"

Книга нова, Обкладинка з дефектами, фото додається

Рік видання: 2008
Сторінок: 299
Вага: 1.82 kgs
Перекладач: Кац, Александр
Редактор: Полищук, И.р.; Хенин, М.
Мова: Русский, Іврит
Обкладинка: тверда
Формат: 22x5x28

Трактат Кідушин з розділу Нашим з класичним коментарем рава Овадьи з Бартанури,

а також з додатковими коментарями:

Путівник з Мішни, Річки з Бартанури, Приправи до Мішни

Об этой книге
Розділ перший
Розділ другий
Розділ третій
Розділ четвертий
Уривок Гемари, трактат Кідушин
Глосарій

Ні Складач, ні редакція в жодному разі не мали на увазі, щоб ця книга використовувалася як практичний посібник з єврейського закону. У книзі наведено різні точки зору, багато з яких не є загальноприйнятою алахою, і тому з кожного конкретного питання слід звертатися до рабина, компетентного у цій сфері закону.

ДОРОГИЙ ЧИТАЧ!

У пропонованій книзі ми спробували, ґрунтуючись на трактаті Кідушин та класичному коментарі рава Овадьї з Бартанури, надати читачеві можливість заглянути у світ Усної Тори.
Усна Тора була записана в Мішні, роз'яснена в Талмуді і в працях мудреців пізніших поколінь. Прийнято розуміти, що Усна Тора - це пояснення, детально роз'яснює Письмову Тору. Це, безумовно, правильно. Однак, поряд з цим, у глибокому розумінні Тори - в єдності її Усної та Письмової складових - закладена можливість осягнення доступної нашій свідомості частини Б-жого Розуму.
Хоча великі розділи Усної Тори були записані в попередніх поколіннях, завжди залишається частина, що не піддається запису: внутрішня логіка законів і зв'язок їх один з одним, - і ця частина завжди передавалася ланцюжком усної традиції, від вчителя до учня. Потрібна колосальна праця, щоб осягнути красу думки і справжню глибину, приховану в наших святих текстах, - і навіть для читача, який досконало знає іврит і арамейську мови, справжнє розуміння Усної Тори (а тому й Письмової) без наставника практично недоступне. І тим більше для людини, для якої існує ще й мовний бар'єр!
Складач цієї книги рав А. Кац проробив величезну роботу, що спочатку здавалася майже неможливою, щоб дозволити російськомовному читачеві, минаючи мовний бар'єр, відчути смак і логіку Усної Тори. Читач, який бажає повноцінно використовувати цю книгу для серйозного вивчення Мішни, не обмежиться простим читанням, але після знайомства з усім матеріалом постарається розібратися і зрозуміти, що ж точно сказано в Мішні і в коментарі рава Овадьи з Бартанури, на чому ґрунтуються сумніви, що виникають. і т.п. Важливо, щоб читач став співучасником процесу розуміння.
Безумовно, у читача, що думає, з'явиться багато питань. Можливо, він не відразу погодиться із запропонованою логікою міркувань. Дам одну пораду: ця книга не замінить ні викладача, ні ешиву – йдіть вчитися, адже за всіх записів Усна Тора залишається усною.
Ініціатором цього видання є мій старий друг. Моше Хенін. Він по-справжньому горів бажанням дати можливість євреям, які читають російською мовою, долучитися до серйозного вивчення Тори. Це його прагнення знайшло своє вираження у всій діяльності фонду Тора надто - як у галузі видання книг, так і в самовідданій допомозі людям, які вивчають Тору. Здійснення задуму цього видання зажадало від нього невимовних витрат духовних сил, часу та коштів.
І ще, я хочу подякувати Всевишньому за те, що Він удостоїв мене можливості багато років присвятити вивченню Тори і тепер використати свої знання для того, щоб надати допомогу у цій важливій справі – надати російськомовному читачеві можливість заглянути у світ Тори.
Ігаль Поліщук,
голова російськомовного відділення Ешиват а-Ран,
Єрусалим.

ПРО ЦЮ КНИГУ

1.  З ВУСТ ВСЕВИШНЬОГО
Біля гори Сінай Всевишній передав Моше не лише текст письмової Тори, а й докладно пояснив, як слід виконувати кожну із записаних у ній заповідей. За свідченням мідраша, Творець виклав Моше всю Тору «по порядку, главу за главою, і до кожного розділу - закони (мішну), постанови (алаху) і перекази (агаду), що відносяться до неї, - і навіть ті питання, які учні будуть ставити своїм наставникам».1
Отже, з вуст Всевишнього вийшло як кожне слово мишны, а й питання з приводу мишны, і докладне роз'яснення цих питань - тобто. Талмуд та книги ранніх та пізніх законовчителів! Рамбам допомагає нам уявити такий спосіб передачі Тори у більш конкретній формі. «Знай, – пише він, – що кожну заповідь Всевишній повідомив Моше з необхідними роз'ясненнями. ...Наприклад, після того, як Всевишній наказав Моше «У куренях живіть сім днів» (Ваїкра 23:42), Він зазначив, що жити в куренях зобов'язані тільки чоловіки, але не жінки, ...що дах куреня слід робити з рослин, а предмети, виготовлені з рослин: циновки, тканини і т.п., для цього використовувати не можна, що всі сім днів людина зобов'язана їсти, пити і спати в курені. ...І так само всі 613 заповідей: самі вони надані в письмовій формі, а роз'яснення - в усній».2
У мідраші розповідається, що спочатку Моше вирішив записати все почуте, але Творець заборонив йому, пояснивши це так: «Я знаю, що в майбутньому народи світу правитимуть євреями і присвоять собі їх Тору, і зневажатимуть їх. Тому Танах Я даю в письмовій формі, а Мішну, Талмуд і перекази - в усному». стверджувати, ніби Всевишній обрав їх замість євреїв і Сам передав їм на зберігання перекладений їхньою мовою «старий заповіт». Але оскільки в них не буде ключів до справжнього розуміння Тори, оголиться хибність їх домагань5 - адже у них в руках виявиться тільки «короткий конспект» синайського одкровення, і без усної Тори цей «старий заповіт» назавжди залишиться для них книгою, прихованої за сім'ю печатками».
Таким чином, усна традиція на віки залишилася потаємним надбанням народу Ізраїлю. З часів Моше і до Рабі, що склало склепіння Мішни, не було жодної книги, що містить усний Закон. І хоча в кожному поколінні керівники Санедріна чи пророки записували для себе те, що чули від наставників, проте свої знання вони викладали учням лише усно.6
Під час передачі від вчителя до учня кілька законів, пов'язаних загальною темою, об'єднували в групи, кожна з яких називалася мішна.

2.  ШІСТЬ РОЗДІЛІВ МІШНИ
У 3828 році /68 р. н.е./ римляни зруйнували Другий Храм, і Єрусалим перестав бути світовим центром Тори. Близько третини єврейського народу загинуло, багато хто був проданий у рабство і вивезений зі святої землі. Малося зберегти громаду Ізраїлю в нових, неймовірно складних умовах. Мудреці з гіркотою вигукували: «Близький день, коли люди захочуть почути слова Тори, але не зможуть їх відшукати...».7
Але особливо нестерпним становище стало після того, як загарбники, придушивши повстання під проводом Бар-Кохби, страчували рабі Аківу та інших найбільших глав покоління. Усвідомивши, що самовідданість євреїв спирається на їхню віру, римський імператор Адріан видав указ, який під страхом смерті забороняє вивчення Тори і дотримання її заповідей. Цим указом заборонялася також передача сміху – рабинського посвяти. Римляни оголосили, що будуть страчені і той, хто дає сміху, і той, хто посвячується в рабини, а місто, в якому відбудеться посвята, буде зруйноване вщент. І тоді, як розповідається в Талмуді, один із найстаріших мудреців нар. Йеуда бен Бава, «розташувавшись у гірській лощині між двома містами, Уша та Шфарам, присвятив у рабини п'ятьох молодих знавців Тори». Це були уцілілі учні рабі Аківи - нар. Меїр, нар. Йеуда бен Ілай, нар. Ши-мон бар Йохай, нар. Йосі та нар. Елазар бен Шамуа.
Дізнавшись про це, римляни стратили старого мудреця, але п'ятьом посвяченим вдалося врятуватися. Саме вони відтворили на півночі святої землі Санедрін та почали вести систематичний запис Усної Тори – щоб передача традиції не обірвалася з насильницькою смертю великих наставників.
Рабі Меїр, який мав унікальну пам'ять і видатну ерудицію, приступив до складання законів, які згодом стали основою Мішни. А завершив цю роботу його найближчий учень рабі Єуда а-Насі, якого називали просто «Рабі» (Наставник). Він походив із роду царя Давида і був прямим нащадком старця Гілеля, засновника династії глав Санедріна. Він народився в день, коли стратили раби Аківу.8 Рабі перейняв традицію з вуст п'яти «посвячених», і у віці 35 років очолив відтворений на півночі країни Санедрін. Об'єднавши навколо себе видатних мудреців, він завершив систематизацію та запис склепіння Мішни. До цього кодексу «він включив як закони, отримані за ланцюжком традиції від Моше, і постанови, прийняті мудрецями кожного покоління».9
У багатьох випадках думки мудреців, які наводять Рабі, суперечать один одному. І хоча алаха визначається відповідно до одного з них, проте, згідно з образним висловом Талмуда, кожна з таких протилежних думок є «словами Живого Б-га».10 У мідраші розповідається, що коли Моше піднявся на гору Сінай, щоб отримати Тору, йому було вказано стосовно кожного закону 49 шляхів заборонити і 49 шляхів дозволити, і Бог пояснив йому, що конкретне алахічне рішення прийматимуть мудреці Ізраїлю кожного покоління». Коментатори наголошують, що «справжнє пояснення цієї проблеми може бути дано лише у сфері потаємного вчення (кабали)».11
Незважаючи на те, що до часу складання Мішни розмовною мовою більшості євреїв вже стала арамейська, Рабі записав свій звід святою мовою Писання. Своє зведення законів Рабі розбив на шість розділів - даруємо, кожен з яких поділений на трактати -месехтот (всього - 63 трактати). У першому розділі Зраїм (Посіви) зібрано закони, пов'язані з обробкою землі. У другому розділі Моед (Термін) – закони свят. У третьому, названому Нашим (Жінки), – закони сімейних стосунків. У четвертому – Незікін (Збитки) – закони майнового та кримінального права. У п'ятому – Кодашим (Святині) – закони храмових жертв. І, нарешті, шостий розділ, названий Таарот (Чистота), присвячений законам очищення від ритуальної нечистоти.
Весь звід називають Шість розділів Мішни або скорочено Шас. Рабі мав настільки великий авторитет, що складений ним звід законів був прийнятий усім єврейським народом.

3. ПРО ТРАКТАТ КІДУШИН
Трактат Кідушин (Посвячення), наведений у книзі, що пропонується до вашої уваги, відноситься до розділу Нашим (Жінки) і замикає цей розділ. У цьому трактаті розглядаються закони, пов'язані з посвяченням за дружину, а також закони про дозволені та заборонені шлюби.
Трактат складається з чотирьох розділів – практичним. У першій із них попутно із законами «придбання» дружини, розглядаються питання, що стосуються придбання та продажу різних видів майна (рабів, нерухомості, рухомого майна та худоби).
Центральною темою другої глави є «присвята» нареченої з допомогою грошей чи цінного предмета (наприклад, золотого кільця).
У третій главі розглядаються закони, пов'язані з «посвятою» в дружини на різних умовах, а також деякі проблемні ситуації, що виникають при «придбанні» дружини.
Основною темою четвертого розділу є закони, що належать до родоводу єврея. У заключних мішнах цього розділу розглядаються також питання єврейського виховання та закони, що стосуються заборони на самоту з жінкою (іхуд).
Трактат Кідушин належить до найбільш вивчених у єврейському світі. За словами одного з моїх наставників, у цьому трактаті є особливий гішмак (буквально «аромат») – особлива чарівність, що приваблює до нього серця і глибоких знавців Тори, і учнів, які лише починають своє сходження до вершин мудрості.

4. КОМЕНТАР РОБИ ОВОДІ З БАРТАНУРИ
Як і більшості видань, у нашій книзі текст Мішни супроводжується класичним коментарем рава Овадьи з Бартанури (бл. 5210 - 5290 /ок.1450 -1530/ рр.). Він народився північ від Італії, у містечку Бартануре (Бертиноро). Вивчав Тору в одного із духовних лідерів покоління, видатного законовчителя нар. Йосефа Колона (Мааріка), і став його духовним спадкоємцем.
У 5245 /1485/ року, невдовзі після смерті Маарика, нар. Овадія вирушив на Землю Ізраїлю. У тринадцятий день місяця нісан 5248 /1488/ року, після тривалої і складної подорожі, він і учні, що його супроводжували, прибули до воріт Єрусалима. Він побачив, що «більша частина міста, як і раніше, лежить у руїнах і занедбана».
Рабі Овадія та його супутники опинилися у святому місті в особливо важкий час. «Коли я прибув до Єрусалиму, - пізніше згадував він, - був тяжкий голод... Багато євреїв померло... Багато хто їв польову траву, подібно до вівців на пасовищі... І я маю подякувати Господу, що не зліг, як всі мої супутники, бо більшість, що приходять до Єрусалиму з далеких країн, як правило, були змушені злякатися через спеку і напади лихоманки».
Гість з Італії був зустрінутий євреями святого міста з великою шаною і незабаром обраний головним рабином. Єдина синагога розташовувалась, за свідченням самого нар. Оваді, «у довгому і вузькому приміщенні без вікон - тьмяне світло проникало лише від входу». Він оселився в будинку, що примикає до синагоги.
Новому рабину вдалося об'єднати розрізнених поселенців, організувати для них уроки Тори та налагодити розподіл благодійної допомоги, яка надходить із міст Європи. Упродовж років його керівництва громада помітно розрослася - особливо з допомогою біженців, вигнаних 5252 /1492/ року з Іспанії. До 5255 /1495/ року у місті оселилося вже двісті єврейських сімей, а останні роки життя нар. Оваді – понад триста.
У цю епоху нар. Овадія був найбільш авторитетним законоучителем на Святій Землі - за свідченням одного з його учнів, «до його вуст прислухалася не тільки вся Земля Ізраїлю, але євреї Єгипту та інших сусідніх країн, і навіть мусульмани ставилися до нього з трепетом та повагою».
У Єрусалимі нар. Овадія з Бартанури завершив свій основний твір, роботу над яким розпочав ще в Італії, - фундаментальний коментар на всі трактати Мішни. Наведені їм пояснення спираються на Талмуд, і навіть на класичні тлумачення Раші та Рамбама. Саме його коментар став найавторитетнішим і найширше досліджуваним - він славиться своєю ясністю і одночасно лаконічністю.
Вперше коментар нар. Овадьї з Бартанури було опубліковано у Венеції в 5308 /1548/ року, і з того часу він друкується у всіх класичних виданнях поруч із текстом самої Мішни. У нашому виданні цей коментар вперше перекладено російською мовою.

5. ПРО ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ
Разом з тим, у пропонованій вашій увазі книзі міститься ряд додаткових коментарів, що дозволяють набути більш широкого і об'ємного розуміння всіх проблем, що розглядаються в Мішні.
Коментар Мілей де-Бартенура (Речення з Бартанури) допомагає зрозуміти складні місця, які, безумовно, зустрічаються у тлумаченнях нар. Оваді, складені вже більше половини тисячоліття тому.
У коментарі Мадріх ле-Мішна (Путівник Мішнею) роз'яснюються основні терміни та поняття Мішни, а також простежується «історія» кожного наведеного в Мішні закону - від вірша Тори до алахічних кодексів законовчителів останніх століть.
І, нарешті, у коментарі Парпераот ле-Мішна (Приправи до Мішни) наводяться захоплюючі талмудичні перекази (агадот), пов'язані з основними темами Мішни, а також розглядаються додаткові алахічні аспекти – часом зовсім несподівані та захоплюючі уяву. По суті, цей коментар, який міститься в кінці мішни, є «премією» тому, хто вже освоїв основний матеріал.
Додаткові коментарі складені так, що вони доступні навіть початківцю вивчення Усної Тори, - і разом з тим можуть принести відчутну користь навіть авреху, загартованому в далеких плаваннях по океану Талмуду, наприклад, при повторенні вже вивченого трактату або при поглибленому вивченні окремих проблем (суг'єт ).
Нехай буде милосердному Богові, щоб ця книга принесла користь і радість євреям, які вивчають Тору!
Олександр Кац

Написати відгук