Воспоминания о Бабеле

Рік видання: 1989
Сторінок: 333
Складач: Пирожкова, Юргенева
Мова: Русский
Обкладинка: тверда
Формат: 14,5x2x22

Зміст

Ф. Іскандер. Могутня веселість Бабеля

Лев Славін. Фермент довговічності

Костянтин Паустовський. Розповіді про Бабеля

Ілля Еренбург. Бабель був поетом...

С. Гехт. Біля стіни Пристрасного монастиря у літній день 1924 року

Валентина Ходасевич. Яким я його бачила

О. Савич. Два усні оповідання Бабеля

Ф. Левін. Перше враження

Г. Мунбліт. Зі спогадів

Сергій Бондарін. Дотик до людини

В. Фінк. Я багатьом йому завдячую

М. Макотинський. Вміння слухати

Т. Іванова. Працювати за правилами мистецтва"

Лев Нікулін. Ісаак Бабель

A. Нюренберг. Зустрічі з Бабелем

Кирил Левін. З давніх зустрічей

Т. Стах. Яким я пам'ятаю Бабеля

Михайло Зорін. Чистий аркуш паперу

Володимир Канторович. Бабель розповідає про Бетал Калмикова

Леонід Утьосов. Ми народилися по сусідству

Віктор Шкловський. Людина зі спокійним голосом

Г. Марков. Урок майстра

B. П. Полонський. Із щоденника 1931 року

Л. Боровий. Подарунок

M. H. Берков. Ми були знайомі з дитинства Сава Голованівський. Великий одесит

Тетяна Тесс. Зустрічі з Бабелем

А. Н. Пиріжкова. Роки, що минули поряд (1932-1939) "У працях ..." З листів І. Е. Бабеля різних років

C. Поварцов. "Світ, видимий через людину".

До творчої біографії І. Бабеля

Могутня веселість БАБЕЛЯ Років у тридцять, вже будучи членом Спілки письменників, я вперше прочитав Бабеля. Його тільки-но видали після реабілітації. Я, звісно, ​​знав, що був такий письменник із Одеси, але ані рядка не читав. Як зараз пам'ятаю, я присів із його книгою на ганку нашого сухумського будинку, відкрив її і був засліплений її стилістичним блиском. Після цього ще кілька місяців я не тільки сам читав і перечитував його розповіді, але й намагався обдарувати ними всіх своїх знайомих, найчастіше у власному виконанні. Деяких це лякало, інші з моїх приятелів, як тільки я брався за книгу, намагалися втекти, але я їх оселяв на місце, і потім вони мені були вдячні або були змушені вдавати, що вдячні, тому що я намагався щосили. Я відчував, що це чудова література, але не розумів, чому і як проза стає поезією високого класу. Я тоді писав лише вірші та поради деяких моїх літературних друзів спробувати себе у прозі сприймав як таємну образу. Зрозуміло, розумом я розумів, що будь-яка гарна поетична література. Принаймні - має бути. Але поетичність Бабеля була очевидна і в більш прямому значенні цього слова. В якому? Стислість - відразу бика за роги. Самодостатність фрази, небачене до нього різноманіття людського стану на одиницю літературної площі. Фрази Бабеля можна цитувати нескінченно, як рядки поета. Зараз я думаю, що пружина його натхненних ритмів затягнута надто туго, він одразу бере надто високий тон, що ускладнює ефект наростання напруги, але тоді я цього не помічав. Одним словом, мене підкорили його повнокровні чорноморські веселощі в майже незмінному поєднанні з біблійним смутком. "Конармія" вразила мене первозданною справжністю революційного пафосу у поєднанні з неймовірною точністю та парадоксальністю мислення кожного червоноармійця. Але це мислення, як і в "Тихому Доні", передається тільки через жест, слово, дію. До речі, ці речі близькі між собою та якоюсь загальною епічною наспівністю стрімкої оповіді. Читаючи "Конармію", розумієш, що стихія революції ніким не нав'язана. Вона визріла всередині народу як мрія про відплату та оновлення всього російського життя. Але та люта рішучість, з якою герої " Конармії " йдуть на смерть, але як і, не замислюючись, готові рубати з плеча кожного, хто ворог чи цієї миті здається таким, раптом відкриває через авторську іронію і гіркоту можливості майбутніх трагічних помилок. Чи здатний прекрасний, розгонистий Дон Кіхот революції після її перемоги перетворитися на мудрого творця, і чи не здасться йому, настільки довірливому і простодушному, в нових умовах, у боротьбі з новими труднощами, набагато зрозуміліший і ближче знайомий наказ: "Рубити!"? І ця тривога, як далека музична тема, ні-ні та й сколихнеться у "Конармії". Один розумний критик якось у розмові зі мною висловив сумнів щодо одеських оповідань Бабеля: чи можна оспівувати бандитів? Питання, звичайно, не просте. Проте літературна перемога цих оповідань очевидна. Вся річ в умовах гри, які перед нами ставить митець. У тому світловому промені, яким Бабель висвітлив дореволюційне життя Одеси, у нас немає вибору: чи Беня Крик – чи містовий, чи багатій Тартаковський – чи Беня Крик. Тут, мені здається, той самий принцип, що й у народних піснях, що оспівують розбійників: ідеалізація зброї за несправедливість життя. У цих оповіданнях стільки гумору, стільки тонких і точних спостережень, що професія головного героя відступає на другий план, нас підхоплює потужний потік звільнення людини від потворних комплексів страху, затхлих звичок, убогої та брехливої ​​доброчесності. Я думаю, що Бабель розумів мистецтво як свято життя, а мудрий смуток, що час від часу відкривається на цьому святі, не тільки не псує його, а й надає йому духовної справжності. Смуток є постійним супутником пізнання життя. Сумно, що чесно пізнав, гідний чесної радості. І цю радість людям приносить творчий дар нашого чудового письменника Ісака Еммануїловича Бабеля. І дякувати Богові, що шанувальники цього прекрасного дару можуть тепер познайомитися з живими свідченнями сучасників, які близько знали письменника за життя.

Фазиль Искандер

Написати відгук